Тема. Природа Антарктиди

Мета уроку: ознайомити учнів з геологічною будовою, особливостями рельєфу, клімату, внутрішніх вод, рослинного і тваринного світу Антарктиди, формувати навики самостійної навчальної праці, розвивати мовлення, логічне мислення.

Очікувані результати

Після цього уроку учні повинні вміти:

відшукати потрібну інформацію у різних джерелах географічних знань;

стисло описати природу Антарктиди;

Тип уроку: урок-дослідження

Методи і форми організації навчальної діяльності учнів: пошуково-дослідницький (знаходження помилки, робота з книгами, топонімічні загадки, самостійна творча робота учнів), інтерактивний (дискусія, «дерево рішень»), наочний (демонстрування), мультимедійний.

Обладнання: фізична карта півкуль, атласи, підручники, картини «Антарктида льодова», «Антарктида. Підлідний рельєф», «Антарктида. Клімат», «Антарктида. Рослинний і тваринний світ», книга Г. Ладлема «Капітан Скотт», книга П. Кравчука «Географічний калейдоскоп», фільм «Похід імператора».

Література:

Клименко В. Г. За сторінками шкільного підручника географії. Хрестоматія 7 клас. – Харків: Основа, 2007. – с. 103 – 121.

Стадник О. Г. Природа Антарктиди. 7 клас // Географія (Харків). – 2008, листопад. – с. 12 – 16.

Ладлем Г. Капитан Скотт. – Ленингад: Гидрометеоиздат, 1989. – с. 269 – 270.

Кравчук П. А. Географический калейдоскоп. – Киев: Рад. школа, 1988. – с. 72.

Гусев А. Штурм шестого континента. М.: ГИПЛ, 1959. – 104 с.

По материкам и океанам: Африка, Австралия, Антарктида, Индийский и Тихий океаны / Сост. Н. П. Смирнова, А. А. Шибанова. – М.: Мысль, 1988. – с. 171 – 188.

Структура уроку

1.     ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

Розминка. Географічні загадки.

Кругом вода, а з питвом біда.

Хто знає – де це буває? (На морі)

Що то за гість, що тепло їсть? (Мороз)

Текло, текло, і лягло під скло. (Вода і лід)

Біла морква зимою росте. (Бурулька)

Шумить-гуде цілий вік, а не чоловік. (Вітер)

2.     АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда

Вчитель. Чи уважно ви опрацювали параграф? Хто знайшов помилку в тексті? (дискусія). Хто знайшов відповідь на завдання «Де похований М. Лазарев?» (відповіді). Перш ніж розглянути природу материка, скажімо, чому Антарктида має таку назву?

-         Що таке Антарктика?

-         Читаючи карту вдома і тепер, визначте на які три групи можна поділити походження географічних назв Антарктики?

-         Одні – названі іменами полярних дослідників, наприклад: море Росса, море Амундсена, море Беллінсгаузена, шельфовий льодовик Ронне, Земля Уілкса.

-         Другі – названі на честь високо титулованих осіб, які правили державами в час, коли відбувалися відкриття або дослідження цих об’єктів. Наприклад: Земля Королеви Мод, Земля Вікторії, Земля Олександра І, берег Георга V.

-         Треті – вказують на особливості їх положення або природи, наприклад: Антарктичний півострів, Трансантарктичні гори, Полярне плато.

Учитель. Бувало й так, що дослідники називали відкриті ними об’єкти на честь своїх рідних. Так, американський дослідник Річард Берд увічнив ім’я своєї дружини – Земля Мері Берд, а льотчик Елсуерт назвав досліджену ним землю з літака на честь свого батька. Немало було випадків, коли полярники присвоювали географічним об’єктам імена своїх покровителів, які фінансували їхні експедиції, наприклад: Земля Ендербі.

А яке походження назви американської наукової станції, що розташована на самому Південному полюсі? Чому назва складається з двох слів і що це означає? (Відповідь учня).

Проблемне завдання. Які ви вбачаєте причини того, що експедиція Скотта прийшла другою до полюса, а на зворотному шляху всі загинули? Свої ідеї  запишіть на листочках і прикріпіть на «дереві» (метод «дерево рішень»).

Вчитель. А тепер я процитую причини з щоденника Р. Скотта, які той перед смертю назвав:

«1. Втрата кінного транспорту в березні 1911 року заставила мене відправитися в дорогу пізніше, ніж я планував, і взяти з собою значно менше вантажу.

2. На всьому шляху до полюса нам перешкоджала погода; особливо затримала нас тривала буря під 83⁰  пд. ш.     

3. Пухкий сніг в нижній частині льодовика понизив швидкість руху.

Ми настійливо боролись із всіма перепонами і побороли їх, але це потягнуло за собою зменшення продовольчого запасу. Передова група повернулась би до льодовика у відмінній формі, якби не вийшла з наших рядів людина, від якої ми найменше цього сподівались. Адже Едгар Еванс вважався найміцнішим із нас.

В добру погоду рухатися по льодовику Бірдмор неважко, але на зворотному шляху не було ні одного по-справжньому погожого дня. Це, і хвороба товариша неймовірно ускладнили наше становище.

Однак всі наведені факти – ніщо в порівнянні з сюрпризом, який очікував нас на шельфовому льодовику. Я настоюю на тому, що для нашого повернення на базу було підготовлено рішуче все і ніхто в цілому світі не міг думати, що в цю пору року тут буде така температура і така поверхня. На Полярному плато термометр показував 20⁰ – 30⁰  нижче нуля. А на шельфовому льодовику термометр постійно показував  - 30⁰  вдень та -47⁰  вночі, до того ж під час денних переходів вітер постійно дув в обличчя. Але наша група все ж повернулася б на базу, не дивлячись на погоду, якби не хвороба другого товариша, капітана Отса, і не витік пального на складах, якому я теж не знаходжу пояснення, і, на кінець, хуртовина, що налетіла на нас в 11 милях від складу, де ми розраховували запастися провіантом на останній етап шляху…» (порівняти з відповідями учнів).

Гра «Хто більше».

За 1 хвилину на аркушах паперу треба написати якомога більше назв держав, які мають свої наукові станції в Антарктиді.

3.     МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ І ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Учитель. Нині ми повинні ознайомитись з природою найбільш незвичайного материка на планеті – Антарктиди. У літературі можна знайти багато образних назв Антарктиди: «край Землі», «материк за хмарами», «королева холоду», «материк учених», «крижаний континент», «країна жорстокого Сонця», «виробник айсбергів», «країна вітрів», «холодильник Землі», «материк чотирьох полюсів». Будучи уважними на уроці, ви зможете вдома письмово пояснити ці образні назви материка. Материк досліджувала ціла група наших «науковців», де кожен мав вузьку мету вивчення, а разом ви досліджували всю природу Антарктиди. Тож прийшов час заслухати результати вашої експедиції, ваших досліджень.

4.     ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Учні доповідають за випереджальними завданнями

Геолог. Антарктида розташована в межах давньої докембрійської платформи й областей складчастості. Учені припускають, що ця платформа є одним з осколків Гондвани – гігантського суперконтиненту, що існував у Південній півкулі. Східна частина Антарктичної платформи складається з фундаменту і осадового чохла. На її західних окраїнах є область молодої кайнозойської складчастості. Середня висота підльодовикової поверхні Антарктиди становить 410 м. Через тиск льодовика на земну поверхню, вона ввігнулася в деяких місцях вже навіть нижче рівня океану на 2500 м (див. картину). Учені вважають, що в разі танення льодовикового покриву материк підніметься.

Учитель. Далі слово матиме гляціолог. Я лиш хочу пояснити, що гляціологія – це наука, яка вивчає льоди.

Гляціолог. Антарктида має ніби два поверхи: зверху – льодовиковий, знизу – власне материк (робота з картиною). Середня потужність льодовикового покриву становить близько 2 км, в центральній частині льодовий покрив піднімається майже до 4000 м. Через величезне зледеніння Антарктида є найвищим материком на Землі (робота з картиною). Утворився льодовик близько 10 млн. років тому. За шарами льоду, що накопичилися за цей час, можна, як за літописом, вивчати історію розвитку Землі. За допомогою буріння було встановлено, що за два останні сторіччя в атмосфері на чверть зріс уміст вуглекислого газу.

Географ. Крайньої північної точки материк досягає на північному кінці Антарктичного півострова. Антарктида поділяється на «землі», а ділянки узбережжя мають назви «берегів». Ці назви виникли тоді, коли ще не було загального уявлення про Антарктичний материк і дослідники, відкриваючи окремі ділянки узбережжя й внутрішніх районів Антарктиди, не були впевнені, що вони входять до складу єдиного материка. Досі не встановлено і якихось певних меж «земель» у глибині материка. З 30 000 км берегової лінії Антарктиди тільки 1500 км припадає на ділянки корінних, скельних порід (робота з картиною). Таким чином, на протязі 28 500 км береги Антарктиди льодяні.

Геоморфолог. Антарктида поділяється на дві великі частини – Східну і Західну. Межа між ними проходить по Трансантарктичних горах, які тягнуться від східного узбережжя моря Уедделла до західного узбережжя моря Росса більш як на 3000 км. Вершини цих гір підносяться на 3 – 4 км над рівнем моря, найвища – г. Яльмар-Юхансен має висоту 4668 м.

Підлідний рельєф Західної Антарктиди дуже розчленований, тут гори чергуються з глибокими западинами. Льодовиковий покрив тут не дуже потужний і порушений численними хребтами (робома з картиною). В одному із них знаходиться найбільш південний діючий вулкан – Еребус (робота з  картою). Найвищою точкою материка є масив Вінсон (5140 м).

Поверхня Східної Антарктиди більш рівнинна, але й тут є гірські масиви, між якими простягаються великі рівнини з висотами 200 – 800 м. Тут льодовиковий щит досягає найбільшої потужності – понад 4 км. У бік моря він обривається й утворює шельфові льодовики.

Гляціолог. Шельфові льодовики становлять одне ціле з льодовиковим  щитом материка. Їхня назва означає, що ці льодовики спираються на океанічний шельф. Найбільший шельфовий льодовик у світі має ім’я англійського полярного дослідника Джеймса Росса. Його площа набагато перевищує площу Чорного і Азовського морів, разом взятих. Під ним знаходиться підлідний водний простір. Виявляється, у нижній частині льодовики можуть танути. А це – льодовик Шеклтона (показати на картині).

Завдяки своїй пластичності лід безперервно рухається, стікаючи з внутрішніх областей Антарктиди до узбережжя. Таким чином, береги льодового континенту майже на всій своїй довжині постійно висуваються в море. Материк вперто намагається розширити свою територію, захоплюючи простори Південного океану. У середньому по всьому узбережжю льодовик висувається в море зі швидкістю 200 м на рік.

Розширюючись такими темпами, Антарктида за якихось 3000 – 5000 років з’єдналася б з Австралією і Африкою, не кажучи вже про Південну Америку. Насправді ж такого прогресуючого наступу Антарктиди на Південний океан не відбувається. Океан не залишається пасивним. Він енергійно бореться за захоплені материком акваторії, відриває висунуті у його володіння материкові льоди і виносить їх на північ, у теплі краї, де і розправляється з ними остаточно.

Коли край льодовика відколюється, при цьому утворюються айсберги (у перекладі з голландської мови – «крижані гори») - величезні брили льоду, що плавають в океані (робота з ілюстрацію на стор. 72 у книзі П. Кучера «Географічний калейдоскоп»). Розміри цих крижаних гір можна прирівняти з розмірами справжніх. Так, деякі з айсбергів досягали десятків кілометрів завдовжки. Найбільший айсберг був помічений тут у 1956 р. Довжина його становила 350 км, а ширина – 40 км. Розрізняють 3 види айсбергів: столові, куполоподібні та зруйновані (робота з картиною). Переміщаються вони разом з морськими течіями й можуть існувати кілька років, а в окремих випадках – десятиліття. Іноді величезні крижані гори допливають до 35⁰  пд. ш. Танучи, вони можуть зненацька перевернутися, тому становлять велику загрозу для мореплавців.

Скупчення айсбергів часто виглядає як величезне крижане місто, створене архітектором з вигадливою фантазією. Але вони привертають увагу не лише своїми фантастичними формами, величезними розмірами й підступним поводженням. Айсберги цікаві також печерами, що утворюються в товщах суцільного льоду.

Рух льоду є причиною ще одного явища – утворення тріщин у льодовиковому панцирі Антарктиди. Вони становлять велику небезпеку для людей і техніки, оскільки їхня глибина, як говорять в Антарктиді, сягає «кінця географії».

Геолог. В Антарктиді ви не знайдете жодного дерева, однак на відстані лише півтисячі кілометрів від Південного полюса вчені виявили в льоді рештки давнього крокодила, що жив тут близько 200 млн. років тому. Ця знахідка підтверджує гіпотезу про те, що в минулому Антарктида була вкрита лісами. Про це свідчать і виявлені поклади кам’яного вугілля. У вугленосних шарах виявлено також відбитки листя деревоподібних папоротей, рештки стовбурів хвойних дерев, які й сьогодні ростуть у лісах Південної Америки.

Материк багатий на мінеральні ресурси. Крім кам’яного вугілля тут знайдено значні поклади залізної руди, хрому, нікелю, міді, золота, срібла, слюди.

Кліматолог. Антарктида – найхолодніший континент Землі. Кліматотвірними чинниками тут є: географічне положення у високих широтах, а звідси – наявність тривалої полярної ночі; крижаний покрив, що відбиває до 90  % сонячної енергії; висота материка, а як відомо, з висотою за кожні 100 м температура повітря знижується на 0,6⁰ С. Середні температури зимових місяців становлять від -40⁰ до -70⁰  С, літніх – від -30⁰ до -50⁰ С. На південному полюсі літо вважається «спекотним», коли температура підвищується до -15⁰ С. На окраїнах материка температури вищі, наприклад, на узбережжі взимку стовпчик термометра показує від -8⁰ до -35⁰  С, улітку – 0…-5⁰ С. На російській станції «Восток» зареєстровано мінімальну температуру на Землі - -89,2⁰ С, тут же відзначено й найнижчу середньорічну температуру - -55,6⁰ С. Тому цей район називають полюсом холоду Землі.

Вихолоджування материка впливає на клімат всієї планети.

Картографічна розминка

Географ. Жителям помірних широт важко уявити собі, наскільки низькою буває температура в Антарктиді. За таких умов багато знайомих нам речей набувають не властивих їм особливостей. Так, гас можна різати як холодець і гасити ним полум’я. Вироби зі сталі стають крихкими, мов скло. Від сильних морозів у людей тріскалась емаль на зубах, були випадки обморожування легень і рогівки очей. Для роботи на повітрі доводиться користуватися спеціальним одягом. На материку знаходиться південний полюс відносної неприступності. Цю назву дано точці, максимально віддаленій від населених районів Землі й тому найменш доступній для людей. Її місце розташування не збігається з географічним полюсом. Це геометричний центр континенту, що знаходиться в центральній частині її крижаного куполу на висоті близько 4000 м над рівнем моря.

Кліматолог. У внутрішніх районах материка знаходиться область постійного високого тиску (показати на картині). Це зумовлює переважання морозної та безхмарної погоди без опадів. Повітря тут вирізняється прозорістю та сухістю, його вологість нижча, ніж у спекотній Сахарі. Кількість атмосферних опадів незначна – від 50 – 100 мм (у внутрішніх районах) до 600 мм (на узбережжі). В основному вони випадають у вигляді снігу, сніжної крупи або крижаних голок (робота з картиною). За всю історію досліджень в Антарктиді не було відзначено жодної грози. Лише на крайній півночі Антарктичного півострова зафіксовано випадання крижаного дощу.

Географ. Найбільш живий час в Антарктиді – друга половина весни і літо. У цей період відбувається зміна зимуючого складу й постачання антарктичних станцій. Біля берегів Антарктиди з’являються експедиційні кораблі, працюють численні сезонні загони, у небі літають літаки й вертольоти  (робота з картиною). Особливо інтенсивна діяльність спостерігається в прибережних районах.

Кліматолог. Прибережні райони східної частини континенту вважають найбільш вітряними районами Землі. Особливо потужні вітри взимку, коли можуть дути цілодобово кілька днів поспіль. Утворюються ці вітри в результаті охолодження повітря біля поверхні льодовика, коли густина повітря підвищується і під дією сили тяжіння він стікає вниз по схилу (робота з картиною). Звідси походить назва вітрів – стокові. Коли вони об’єднуються з циклонічними, то досягають ураганної сили, розвиваючи швидкість до 200 км/год (показати на картині). В районі мису Денісон зафіксовано вітри з ще більшою швидкістю, тому це місце назвали полюсом вітру.

Гідролог. Материк знаходиться у природній зоні антарктичних пустель. А яка пустеля без оазисів? Так, так, в Антарктиді є оазиси з водоймами і якими не є, але рослинами. Ці оазиси знаходяться серед горбів, складених корінними породами (робота з картиною). В долинах між горбами й знаходяться озера з прісною водою, в якій є водорості. Рослинний світ оазисів бідний, представлений мохами та лишайниками, тваринний – лише птахами. Для утворення оазису потрібне сонячне тепло плюс надзвичайно «вдалий» рельєф, який відволікає потоки льоду в сторону від оазису. На темних кам’яних схилах оазису тепло затримується. Саме тому в оазисах влітку тепло і сніг, що випав на скелях взимку, швидко тане, а вода, стікаючи в зниження, утворює прісні озера.

Біолог. У цілому ж рослинність бідна й негуста (показати картосхему на картині). Лише на субантарктичних островах вона багатша: там удосталь не лише мохів і лишайників, але й трави, квіткових рослин, а на крайній півночі навіть папоротей (робота з картиною).

Січень – середина антарктичного літа. Сонце з’їдає сніг і лід з поверхні скель, і острівці поступово звільняються з-під снігових наносів. Незабаром у морі, вільному від криги, збираються великі гурти китів. 30 – 40 китів велично плавають, пускають фонтани, пірнають під кригу. До краю дрейфуючої криги підходять і косатки (робота з картиною). Це хижаки, їх пащі досягають таких розмірів, що можуть вмістити людину. Водолази розповідають, що під час зустрічі під водою косатки не агресивні: оглянувши людину і задовольнивши цікавість, вони відпливають. Дрейфуючі льодяні поля несуть сотні тюленів, серед яких тюлені – крабоїди, тюлені Уедделла, морські леопарди, тюлені Росса, морські слони. З усіх тюленів реальну небезпеку становить морський леопард, який полює на пінгвінів (показати на картині). Цілорічно на материку перебуває лише тюлень Уедделла – мирна тварина, яку захищає від жорстоких морозів товстий шар жиру. Дуже гарне забарвлення мають антарктичні морські котики. Спина й боки дорослих самок сірого кольору з коричневим або червонясто-коричневим відтінком. Хутро дорослих самців забарвлене так само, але в них ще є грива білого кольору. В антарктичних водах поширені гігантські морські губки, кальмари, криль.

Багатий світ птахів. Лише буревісників є понад 100 видів. Серед них великі альбатроси вагою понад 10 кг, крім них в Антарктиді є чайки, поморники, капські голуби, крачки, морські стрижі. Проте найхарактернішими птахами Антарктиди є пінгвіни – її  символ. Це чудові плавці, але літати вони не вміють. Тут їх є десять видів (робота з картиною). Біля берегів найпоширеніші два види пінгвінів – Аделі та імператорські. Пінгвіни Аделі для гніздування вибирають плоскі майданчики з дрібними камінцями, із-за яких між ними часто трапляються бійки. Птахи по черзі насиджують 2 – 3 яйця у гнізді. Найдивовижнішими є імператорські пінгвіни, що поважно походжають по льоду, нагадуючи людей у чорних фраках і білих маніжках. Повадками вони відрізняються від своїх родичів – пінгвінів Аделі. Колонії їхні рідкісні. В оазисах пінгвінів нема.

Географ. В Антарктиді знаходиться Південний магнітний полюс Землі – точка її поверхні, над якою магнітна стрілка компаса спрямована вертикально. На початку минулого століття він знаходився на високогірному плато Землі Аделі в Східній Антарктиці за 600 км від узбережжя. Потім зміщався до півночі й у 1977 р. виявився на воді, неподалік від берега. Причини переміщення магнітних полюсів Землі пов’язані з процесами, що відбуваються всередині планети.

Учитель. А тапер виступить демограф – фахівець з науки, яка вивчає населення.

Демограф. Антарктида відрізняється від інших материків ще й тим, що на ній нема державних кордонів і відсутнє постійне населення. На всіх наукових станціях живе заледве одна тисяча осіб, які зазвичай працюють тут не більше року. І це на території, яка більша за Європу у 1,5 рази, на якій могло б вміститися біля 650 млн. осіб. На карті Антарктиди можна побачити лише лінії, що вказують поділ материка на сектори дослідження між державами. В Антарктиді з’явились справжні морські й авіаційні порти, куди щороку прибувають морські судна й літаки (робота з картиною). З пошти можна відправити листа із штемпелем Антарктиди. В Антарктиду можна і зателефонувати.

Еколог. Незважаючи на відсутність на материку постійного населення, природа Антарктиди потребує охорони. Через аварії суден, що трапляються біля берегів Антарктиди, в море виливається паливо. На поверхні води утворюються нафтові плями. В умовах суворого клімату вони зникають не так скоро. Від забруднення гине не тільки планктон, але й звірі. Між країнами, що досліджують льодовий материк, існує угода про вживання спільних природоохоронних заходів. Вилов риби в антарктичних водах обмежений. Щодо питання збереження природи, то Антарктида має залишатися первозданною, недоторканою землею.

5.     ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. А зараз ми подивимось фрагменти із фільму «Похід імператора» про життя і поведінку імператорських пінгвінів.

6.     ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити параграфи 35 – 36 (підручник В. Бойко, С. Міхелі);

Позначити на контурній карті Трансантарктичні гори, вулкан Еребус;

Заповнити таблицю:

Образна назва	Відповіді
«Край Землі»
«Материк учених»
«Крижаний континент»
«Материк за хмарами»
«Виробник айсбергів»
«Країна жорстокого Сонця»
«Королева холоду»
«Країна вітрів»
«Холодильник Землі»
«Материк чотирьох полюсів»